На які кошти живе місцева ГО «Престиж-спорт» та як вдається залучати до тенісу дубенчан

Традиційно ось уже упродовж 3-х років навесні та восени ГО «Престиж-спорт» організовує чемпіонати з великого тенісу. Цьогоріч на початку вересня стартували чергові змагання, які днями завершилися. Про чемпіонати, життя та розвиток спортивного клубу ми поспілкувалися із засновником організації – Олександром Козакевичем.

— Олександре, поговорімо спочатку про турнір. Скільки було учасників на ньому?

— Декілька років тому ми й мріяти не могли про такі змагання і про те, що буде стільки учасників. У цьому осінньому турнірі брало участь 9 спортсменів. Тривали змагання від початку вересня. У неділю відбулися завершальні ігри. Паралельно було два турніри: один – для початківців, інший – для більш досвідчених.

— Хто переміг?

— Із рук попереднього переможця Олександра Дудка кубок перейшов до нового чемпіона — Віктора Герасимчука. Турнір між початківцями ще не завершився.

— Який цього разу призовий фонд?

- На останній турнір скидалися по 100 гривень. На зібрану суму закупили м’ячі, решта – на призовий фонд. У результаті переможець отримав 400 гривень, 4 нові м’ячі (приблизно на 200 грн) і перехідний кубок.

— Переможці кожного разу інші?

— Лідери постійно змінюються, на що впливають різні фактори. До прикладу, попередній переможець Олександр Дудко у зв’язку з травмою цього разу участі в турнірі не брав.

— Мабуть, кожен дубенчанин пам’ятає надруковане з помилкою оголошення в одній з місцевих газет про турнір з великого тенісу. Через помилку вийшов кумедний зміст. Як ви поставилися до цієї ситуації?

— Чоловік, який подав те оголошення, спершу був дуже злий, адже за день з того приводу до нього телефонувало близько 50-ти людей. І в кожного своя реакція: хто сприйняв з гумором, а хтось повірив у прочитане і потім обурювався, буцімто, до чого світ котиться. Тим не менше, завдяки цій рекламі прийшли нові дубенчани. Раніше ми теж подавали оголошення, то люди якось мало відгукувалися, а після такої «родзинки» — відразу 3 чи 4 нові учасники. Весело було. До речі, в мене навіть знайомі в Америці про це оголошення дізналися.

— Із газетою не судилися?

— У суд не подавали. Тим більше колектив газети дружньо попросив вибачення за помилку. Ми подивилися на це з гумором. Це ж декілька днів люди мали гарний настрій!

— Тепер поговорімо про «Престиж-спорт». Як виникла ідея створення спортивного клубу?

— Як я був малим, то батько мені подарував ракетки. У дитинстві я трохи грав. А декілька років тому знайшов ті ракетки і захотілося знову пограти. Ми з однодумцями дізналися, що у Дубні є корт, знайшли його, але він був у жахливому стані, тому прийшлося його відновити.

— З ким відновлювали корт?

— Нас було троє таких ініціаторів – Микола Бондарчук, вже покійний Сергій Зелінський та я. Приємно, що зараз є близько 20-ти членів клубу.

— За які кошти існуєте?

— Ми самі собі спонсори. Все робимо за власні кошти. Треба лінії оновити – купили фарбу, траву двічі на місяць покосити – скинулися, треба лавки, вишку для судді, вхідні ворота, огороджувальну сітку купили… Тобто на всі потреби виділяємо свої гроші. Окрім цього періодично прибираємо сміття, вирізаємо кущі.

— Кожен може прийти на корт та пограти?

— Корт закритий, ключі в нас. Хто хоче, робить дублікат ключа і безперешкодно безкоштовно грає.

— Але ж, мабуть, це затратне задоволення?

- Ігри обходяться дорого. Оскільки граємо на асфальті, то швидко стираються м’ячі та кросівки. Активним гравцям 4 м’ячі вистачає на півмісяця. Нормальна ракетка б/в коштує в середньому 2 тисячі. Раз на сезон – перетяжка струн, яка обходиться у 200 гривень. На ремонт ми відсилаємо ракетки в Рівне. Кросівки теж повинні бути дорогі та фірмові, щоб могли глушити вібрацію від асфальту.

— Претензій з боку місцевих жителів нема?

— Конфліктів із сусідами немає. Навпаки, приходять часом і дивляться ігри. Загалом глядачів мало, адже розташований корт у «глухому» місці.

— Які найближчі плани?

— Попереду підготовка до весняного Кубку. Ось вже котрий рік чекаємо, що почне функціонувати спортшкола, у якій можна буде відкрити дитячу секцію. Говорили з цього приводу з директором спортшколи, то він не проти. Ми вже навіть закупили 6 дитячих ракеток. Але, доки нема приміщення, то страшно, щоб на асфальті грали діти, адже це великий ризик травмуватися. А зацікавленість дітей цим спортом є.

— Зверталися до когось за підтримкою?

— Зверталися неодноразово до влади, але реакція нульова. Спонсорів теж немає, тому доводиться все витягувати самотужки. На професійне якісне покриття, безпечне навіть для дітей, потрібно близько 12 тис. у.о. Цю суму ми самостійно зібрати не можемо.

— Якщо найближчим часом у дітей буде можливість грати теніс у новій спортшколі, хто тренуватиме?

— Поки що у нас два варіанти: це Геннадій Ковальчук, який вчить настільному тенісу, та Олександр Лопатенко, який грає вже близько 30-ти років.

— До речі, взимку де тренуєтеся?

— Граємо в Дубні до сильних морозів. Коли дуже холодно, то їздимо на закриті корти в «Хутір», що біля Рівного. Там зазвичай черга на тиждень вперед. Але мінімум один-два рази на місяць їздимо, щоб не втратити навичок. Були декілька разів у спортзалі Мирогощанського коледжу, але там погане освітлення.

— Які у місцевих тенісистів мрії? Що з більш-менш реального ви хотіли би втілити в життя?

— По-перше, ми хочемо, щоб кількість наших учасників зростала. Як кажуть, один у полі не воїн. Можливо, якби нас було дуже багато, то ми б самі зібрали кошти на нормальне покриття. Бо бачимо, що на когось сподіватися та чекати від когось підтримки – дарма. Дуже хочеться мати добротний та безпечний як дорослих, так і для дітей, майданчик, на якому займатимуться не тільки жителі міста, а й району. До речі, зараз із Дубенщини до нас часом приїздять гравці. Також було би добре перенести корт у більш людне місце, яке сприяло би популяризації і саморекламі цього чудового виду спорту.

Багато дубенчан незадоволені рівнем розвитку спорту в Дубні. А якщо порівняти, наприклад, утричі за населенням менше від Дубна – Березне, де спортивна база значно краща, то й взагалі за себе стає образливо. Але добре, що є такі небайдужі дубенчани, які мають бажання зробити місто цікавішим, спортивно розвиненішим, не шкодуючи сили та грошей. Зокрема вболіватимемо і за місцевих тенісистів, щоб їхні наміри реалізувалися, щоб знайшлися хороші спонсори і допомогли втілити добрі перспективні ідеї в життя, адже так хочеться, щоб дубенські діти мали можливість вибрати собі спорт до душі та досягати у ньому перемог!