Футболіст із Дубна розповів, як складається його життя та кар'єра в Греції

У другий День Різдва, 8 січня, чимало любителів футболу, серед них і дубенчани, спостерігали за поєдинком грецьких команд Платаніас-Ларіса. Зацікавленість цим матчем не випадкова, адже за ФК «Платаніас» ось уже втретє виходив на поле дубенчанин Віталій Приндета, у минулому – гравець ФК «Волинь». По доступних для нас телеканалах такі поєдинки не транслюють, але в Інтернеті в режимі онлайн або в записі завжди їх можна переглянути. Так сталося і з цим успішним для дубенчанина протистоянням. Фрагмент із забитим Віталієм голом у ворота противників миттю облетів інформаційну павутину та викликав чимало схвальних відгуків та слова гордості за земляка. Прославляти Дубно в Україні та всьому світі стало у місцевих спортсменів доброю традицією.

Хоча Віталій уже півроку живе та займається футболом у Греції на о. Крит, додому він планує приїхати у відпустку аж у квітні. Тому, щоб так довго не чекати, ми поспілкувалися з ним по телефону. Розмовою ділимося з вами.

• — Віталіє, ми тебе пам’ятаємо як гравця ФК «Волинь». Як ти потрапив у грецький клуб«Платаніас»?
• — Мій футбольний агент Олександр Панков знайшов для мене цей клуб. Мені запропонували поїхати в «Платаніас» на огляд. Спочатку місяць були тренування, потім зіграв дві товариські гри, після яких тренери вирішили підписати зі мною контракт на 2 роки.
• — Як розійшлися із «Волинню»?
• — Із «Волинню» ми розійшлися нормально. Підписали договір, що не маємо претензій один до одного та й розійшлися. Зла один на одного не тримаємо. У мене там залишилося багато друзів, ми завжди переписуємося і зідзвонюємося.
• — Охарактеризуй грецькі тренування. Якщо можна, то порівняй їх із українськими.
• — Грецькі тренування мені, чесно кажучи, більше подобаються, ніж українські. Тут більше тактики, різноманітних вправ з м'ячем, кожне тренування по-своєму цікаве. Також тут, порівняно з «Волинню», значно кращі поля, ніж в Україні. Звичайно, тут цьому сприяє погода.
• — Якою мовою спілкуєтеся в команді?
• — Я вже трохи розумію грецьку, але в більшості спілкуюся англійською. У команді є англо-греко-англійський перекладач, тобто це тренер з фізичної підготовки, який допомагає з перекладом. Адже наш основний тренер англійської не розуміє взагалі. Серед нас – багато сербів, боснійців, то з ними й трохи українською говорю, а вони до мене – своєю рідною, адже у наших мов – спільне коріння, тому можна трохи порозумітися. А ось грецька мова – досить складна, але розмовники та Інтернет в поміч – і я на тренуваннях та під час гри трохи почав розуміти греків.
• — Складно було адаптуватися?
• — Спочатку було трохи складно, бо я був у команді один українець, не було тут з ким поговорити рідною мовою. Але потім приїхала моя дружина, гравець з Білорусі, українець, який виступає за молодіжну команду, тому стало легше. Щодо клімату, то на початках було гаряче. Через спеку ми тренування починали о 7 ранку. Але загалом погода тут хороша, навіть довго восени можна купатися.
• — А футбольний колектив загалом хороший?
• — Колектив дуже хороший, хлопці між собою спілкуються. Ми часто збираємося, щоб просто посидіти за кавою порозмовляти. Тобто всі адекватні люди, з якими можна добре проводити час.
• — Декілька слів про успішний для тебе матч. Наскільки знаю, він тертій, а ось гол – перший. Поділися враженнями від дебютного голу.
• — Радий, що ми в тому матчі виграли і набрали 3 очки. Дуже приємно, що забив гол. Звичайно, погано, що два голи ми в тому матчі пропустили, але в результаті виграли гру з рахунком 2:3. Багато хто мене привітав з хорошою грою і з дебютним голом, тому буду старатися та прагнути забивати ще.
• — Хто найбільше за тебе вболіває?
• — Найбільше в Україні вболіває за мене сім’я. Вони дивляться в Інтернеті матчі, завжди пишуть, дзвонять..
• — Якщо не секрет, то як після переїзду складається подружнє життя? Як твоїй дружині життя в Греції?
• — Дружині тут теж дуже цікаво. Вона швидко адаптувалася. Перші місяці після її приїзду погода дозволяла їй ходити на пляж. А загалом Олександра мене дуже підтримує, ходить зі мною на ігри, за що їй дуже вдячний. Також у нас тут є знайомі українці, які 20 років живуть у Греції. То ми деколи з ними зустрічаємося. У будні дружина вчить англійську, займається домашніми справами. У вільний час виходимо гуляти, зустрічаємося з хлопцями з команди.
• — Ти розповідав, що ходите з хлопцями з команди на каву, а застілля «по-українськи» бувають?
• — Ні-ні, тут до спиртного ставляться категорично. Порівняно з українцями, вони взагалі нічого не вживають. Максимум, можуть дозволити випити трохи вина і то на великі події. І у нас, до речі, тренування були щодня, тому спиртного ми собі аж ніяк не могли дозволити.
• — А як ви в команді відзначаєте, наприклад, день народження?
• — Коли у когось із гравців якась знакова подія житті, наприклад, день народження, одруження, народження дитини, то він приносить солодощі та пригощає хлопців. Наприклад, у Волині такої традиції не було.
• — До речі, у тебе зараз номер, як у гравця «Динамо» Євгена Хачеріді. Це якось пов’язано з ним?
• — У мене колись були номери 4, 93, коли постало питання вибору номера, то вирішив взяти новий. Зупинився на 34 — і 3 гарне число, і 4 для мене знакове, якщо їх додати, то виходить 7, яке теж є гарним числом. Ні з якими футболістами число не пов’язане.
• — Контракт із грецьким клубом у тебе на 2 роки. Після його завершення ти вже думав, де б хотів продовжувати кар’єру?
• — Поки що не знаю, що робитиму через 1,5 роки. Якщо все складеться добре в Греції, то залишуся тут, але поки що говорити рано.
• — А дубенським футболом цікавишся? Більше того, на районному рівні грають твої батько та брат.
• — Я цікавлюся дубенським футболом. Запитую в рідних. Деякі фрагменти матчів згодом переглядаю в Інтернеті. Знаю, що ФК «Імпульс» виборов третє місце в області, тому бажаю цій команді не зупинятися на досягнутому. А загалом спортсменам Дубна бажаю щастя, здоров’я, всього найкращого та більших перемог, ніж у попередньому році.
• — А як гадаєш, що першочергово має бути у футболіста, який хоче досягати висот у спорті?
• — Першочергово у футболіста повинне бути бажання, стимул, щоденні тренування, сила волі, стійкий характер. Але головне бажання, без якого нічого не вийде.

Ось уже вкотре приємно, що дубенські спортсмени гідно представляють рідне місто та країну у всьому світі. Гордимося такими земляками, зокрема футболістом Віталієм Приндетою, який показує достойну гру в європейській країні. Сподіваємося, що дебютний гол за грецьку команду покладе початок подальшим досягненням та здобуткам Віталія. А ми ще неодноразово братимемо в нього інтерв’ю та радітимемо перемогам.

Мар’яна Росоловська