Наверху не визначилися, чи буде у Дубно колонія

Нещодавно у Дубенській виправній колонії для неповнолітніх відбувся так званий День відкритих дверей для учнів Дубенщини та журналістів. Відповідно була можливість не лише оглянути специфічний заклад, а й поспілкуватися із персоналом та керівництвом, зокрема, начальником Валентином Марачем. А говорити таки є про що: вже давно поширюються чутки про закриття і перепрофілювання закладу.

— У світлі реформування системи виконання покарань і оптимізації установ позбавлення волі звучить питання, що у нас значно зменшилася кількість засуджених. Установи наполовину заповнені по усій Україні. Якщо взяти нашу установу – сьогодні у нас 22 засуджених при максимальному наповненні 180 людей, — розповів Валентин Марач.
— А не йшла мова про те, щоб засуджених транспортувати сюди із сусідніх регіонів?
— У Ковелі є виховна колонія. Ми дещо по матеріально-побутових умовах програємо їй. Вона і будувалася як виховна колонія. Там усе компактно. У нашій колонії старі корпуси. Це швидше тюремні приміщення. Тому неодноразово порушувалося питання перепрофілювання установи під заклад для утримання засуджених на довічне позбавлення волі. Це потребує значних капіталовкладень, тому що і лінія охорони потребує модернізації. В світлі сьогоднішніх реформ чи є на це сьогодні кошти, я сумніваюся.
— То якого статусу все ж може набути колонія?
— Це буде установа, можливо, відкритого типу: виправний центр для відбування покарання засудженими у вигляді обмеження волі. Можливе питання про утримання засуджених жінок. Або ж консервація.
— Наскільки вірогідний останній варіант?
— Про консервацію говорять тривалий час. Ще із 2015 року. На ту кількість ув’язнених триповерхове приміщення опалювати невигідно. Тому от зараз, до прикладу, навчальний процес перенесли у житлову зону.
Оглядаючи заклад для позбавлення волі, важко було не помітити, що подекуди стеля вкрита грибком.
— У приміщенні, де підвищена вологість, встановлені масляні обігрівачі. 2-3 поверх — дах тече. Ми латаємо. Нам виділять тут частину коштів. Ми ж повністю бюджетна установа. Одну частину приміщення відремонтували, в іншій руйнується. Латання – даремне «кидання» коштів.
— Якщо ж колонію все-таки закриють, а дехто працює сім’ями, відразу фактично повністю сім’я втрачає доходи, — додав Валентин Марач. — Тримаємося поки. Працюємо і чекаємо рішення. Навіть є такий варіант, що хочуть зробити жіночу туберкульозну колонію. Така зараз є у Збаражі, то хочуть сюди перенести.
На теперішній час у нас недокомплект працівників. Це все пов’язано із тим, що немає визначеності, немає впевненості у подальшій долі установи. Люди не знають, чи тут триматися роботи, тому як є можливість – ідуть на іншу, на військову службу, на заробітки, — додав начальник закладу. – До того ж, хто працює із засудженими, довше 5 років на одному місці роботи, посаді не перебувають. Ламається психіка.
Від колонії є вигода для міста. Ось, наприклад, невдовзі у місті з’являться три нові зупинки, виготовлені руками вихованців колонії, зокрема на вулиці Шевченка. Їхня вартість складає понад 19000 грн. за одиницю. Руками ув’язнених цієї установи виготовлено дитячий майданчик у мікрорайоні лісгоспу. Тоді, у серпні, на урочистому відкритті владою про це ніхто не обмовився ні словом.
Валентин Марач розповів, що у країні готується тотальна оптимізація закладів позбавлення волі. Їх повинно стати всього кілька на Україну. З одного боку через це значно зростають шанси на закриття або, у кращому випадку, перепрофілювання виховної колонії у Дубні. З іншого боку, це капіталозатратно, а країна переживає далеко не найкращі часи.

Вікторія Позаяк

Інформація, опублікована у газеті «Скриня»

skrinya.info/news/zhyttia/177-naverkhu-ne-vyznachylysya-chy-bude-v-dubni-koloniya