Проект "Голос країни" у житті рівнян-переможців "Сліпих прослуховувань"

Другий ефір шостого сезон багатьма улюбленого шоу «Голос країни» видався плідним для рівнян. Не вперше вийшов на цю сцену академічний співак Микола Бобрик, адже у першому сезоні хлопець вже брав участь у проекті в команді Олександра Пономарьова. Слідом за 26-річним Миколою підкорювати серця глядачів вийшла іще одна рівнянка – 24-річна Анастасія Янцур. Із цієї приємної для Рівненщини нагоди, ми вирішили поспілкуватися з нашими земляками, які успішно пройшли «Сліпі прослуховування».

Ще у 2011 році, будучи кореспондентом ВД «ОГО», я мала нагоду зустрітися та поспілкуватися з Миколою Бобриком, який із захопленням розповідав про участь у першому сезоні «Голосу країни», про незабутню корисну співпрацю з Олександром Пономарьовим, про життя після проекту. Не зогледілись, як пролетіло 5 років, і ось соліст Рівненської обласної філармонії знову вийшов вражати публіку академічним співом з композицією «Luna Тu» Alessandro Safina. Повернулися крісла Тіни Кароль та Святослава Вакарчука. Микола вибрав головного рокера країни, з яким і продовжить торувати стежину до вершини.

— Як на Вас вплинув попередній досвід у «Голосі країни»?

— Участь у першому сезоні позитивно на мене вплинула — більш поставлений став голос, більш упевнено почав виходити на сцену, не так трусить, не так нервую… Проте учасники з кожним сезоном все сильніші, тому, у порівнянні, цього разу конкуренція дуже велика. Із фаворитів можу назвати Костю Дмитрієва, у якого вже понад 700 тис переглядів в Інтернеті.

— Незважаючи на конкуренцію, між собою учасники ладять?

— За лаштунками атмосфера хороша. Багато учасників з інших країн, тому цікаво з ними поспілкуватися. Неважливо, з якої ти країни, якої національності, коли робиш спільну справу – відроджуєш музику. Поки що на проекті ні з ким не подружився, але все попереду. Зокрема, землячку Настю Янцур знаю давно, колись разом навчалися у Рівненському музичному училищі, потім – в інституті, і було зовсім неочікувано для мене побачити її на проекті.

— Чому обрали лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука?

— Це був дуже складний вибір для мене, адже дуже люблю пісні Тіни Кароль, її виконання, талант, але щось всередині мені підказало, щоб іти до Слави. Поки що про вибір ні каплі не шкодую, адже Вакарчук допомагає набратися неоціненного досвіду. Кожен з наставників багато чого може навчити – і потрібно користуватися моментом і, як губка, вбирати всі поради.

— До академічних виконавців повертаються тренери не часто, чи не думали виступити в іншому стилі?

— Я, взагалі, не очікував, що до мене повернуться наставники… Просто вийшов і заспівав те, що в мене найкраще виходить. Не скажу, що задоволений своїм виступом, адже завжди прагну вдосконалюватися та робити ще краще. Наостанок, закликаю читачів дивитися ефіри, адже найцікавіше попереду.

У тому ж таки ефірі програми на сцену вийшла іще одна представниця Рівненщини – Анастасія Янцур з куплетами Аделі з оперети «Летюча миша» Йоганна Штрауса. Як не дивно, але до студентки консерваторії, яка мріє нести оперне мистецтво у широкі маси, повернувся Іван Дорн. Очевидно, що Стицамен не обійдеться без експериментаторства з виступами дівчини. Про результати знятих програм ми не запитували, щоб із цікавістю насолоджуватися виступами, але про незаборонене поспілкувалися також і з Анастасією Янцур.

— Це Ваш перший виступ на великій сцені, чи були ще спроби?

— Свій вокальний шлях я розпочала у 6 років. Звісно, я брала участь у різноманітних конкурсах та фестивалях, але у шоу такого рівня — вперше.

— Яка передісторія участі у проекті?

Мої рідні та друзі завжди підштовхували мене до участі у «Голосі країни», але раніше я не була впевнена, що готова виступити на такій великій сцені. Крім того, навчання у консерваторії займає дуже багато часу. Але цього року я відчула в собі сили для участі у проекті. А коли дізналась, що кастинг буде проходити ще в моєму рідному місті Рівному, то вже не вагалась іти. До того ж, на мою думку, наше суспільство, вже готове сприймати високе мистецтво. Ми живемо у переламний момент: змінюється країна, підіймається свідомість суспільства, змінюються і музичні смаки українців. Мені хочеться зробити оперу привабливою для широкого загалу, і сподіваюсь, я зможу допомогти українцям по-іншому на неї поглянути.

— Що вразило на проекті?

-Особисто мене вразила дружня атмосфера (що, зазвичай, не характерно для конкурсів), я не очікувала такого теплого прийому. Вразила й відданість команди «Голосу країни-6» своїй справі: кожен працівник вкладає всю душу у цей проект. Ви навіть не уявляєте, яка це важка праця, бо те, що бачить глядач на екрані телевізору, маленький епізод у 5 хвилин, може зніматися декілька днів. До речі, окрім тренерів, дібрати репертуар нам допомагають музичний продюсер «Голосу країни-6» – Руслан Квінта та викладач з вокалу – Наталія Єфименко. Вони, як професіонали, допомагають розкритися по-новому, підказують різні нюанси, як краще заспівати, яку емоцію відтворити, працюють над внутрішнім образом.

— До кого в команду Ви хотіли потрапити і що можете сказати про досвід роботи з Іваном Дорном?
— Якщо чесно, не було конкретного тренера, до якого особливо хотіла потрапити. Я поважаю кожного з них як особистостей і захоплююся їх творчістю. Щоправда, я думала, що мій вокал більше зацікавить Тіну Кароль або Святослава Вакарчука. А от що до мене повернеться Іван Дорн, я зовсім не очікувала. Робота з ним — це неоціненні хвилини мого життя. Він неймовірно талановитий, харизматичний музикант. Він людина-загадка. Яйого ще не до кінця зрозуміла, але це й захоплює. Мені здається, для нас обох спільна праця – це експеримент.

— Наостанок, розкажіть, що змінив проект у Вашому житті?

— «Голос країни-6» зарядив мене неймовірними емоціями, енергією для подальшої творчості. Він дав мені впевненість у собі, впевненість, що я на вірному шляху, що сцена – це моє життя.

Ось так здійснюються мрії, якщо вони справжні і прикладаєш максимум зусиль для їхньої реалізації. Отож мрійте, старайтеся та робіть світ кращим!