Популісти замість реформаторів: чому ми вічно вибираємо не тих?

На тлі теплих спогадів про «Юлину тисячу» мало хто з виборців згадує, хто саме уклав веселий газовий контракт, що різко збільшує нашу енергетичну залежність від Росії. На тлі гучних закликів про нові вибори, що звучать з боку «опозиціонерів» все частіше і частіше, ми забуваємо, скільки разів вже вибирали не того, так іншого. Так і не відсунувшись від розбитого корита ні на дюйм.

Чому ж ми вічно вибираємо не тих? Ймовірно, причина в нас самих. Український виборець неохоче читає статті на економічну тематику і занурюється в статистичні дані, які в них викладені. Йому ближче гучні крики «Зрада!» та пропозиції все відняти і бадьоренько поділити. Змінити персону в кріслі, а не змінити саме крісло.

Проблема лише в тому, що це глухий кут. Гучні обіцянки негайно після виборів підвищити пенсії і зарплати, підняти рівень добробуту до європейського, знизити ціни на продукти, призначити не злодійкуватих людей на ключові посади в країні, повернути долар по вісім – все це знаходиться на тому ж рівні, що і казки про чудове Поле Чудес, на якому ростуть посіяні гроші.

Чим голосніше кричить горлопан і популіст з політичними амбіціями, тим менше шансів, що хоч що-небудь з його обіцянок буде виконано. Хоча б тому, що для підняття пенсій до гідного рівня потрібно в першу чергу міняти непідйомну солідарну систему на більш ефективну. Працюєш – відраховуй гроші на особистий пенсійний рахунок. Через десятиліття будеш отримувати хороші пенсійні гроші. Ключове слово – особистий, а не загальний, коли працюючий українець на свою мізерну зарплату змушений утримувати ще двох-трьох пенсіонерів. У цій несправедливості – біч солідарної системи і без реформ його не видалити.

Ще більше питань викликає обіцянку знизити курс і вгамувати зростаючі ціни. Це можливо лише після того, як в нашій країні запрацює більше підприємств, а великий, середній і малий бізнес отримає суттєві пільги. А заодно – і радикальне спрощення бюрократії і податкового обліку. Разом з скороченням податкових виплат.

Бо поки загальні суми витрат на ведення бізнесу та його реєстрацію величезні, бізнесмен буде азартно шукати шляху мінімізації виплат. Видаючи зарплати в конвертах, що різко звужує надходження в державний бюджет.

Звідки у нас, як і всіх, фінансується медицина, дорожнє будівництво, наші мінімальні пенсії і не менше мінімальні зарплати. Але горлопан і популіст швидше запропонує видати всім і відразу по ще одній тисячі, аніж зробить все для того, щоб років через п'ять на цю саму тисячу все ще можна було щось купити. Бо ми саме цього й очікуємо.

Наша проблема – в нас самих. Ми з настирливістю клінічного ідіота вибираємо не реформаторів, але популістів, раз за разом провалюючи свій європейський вибір. А заодно – і надію на краще життя.

Адже ніщо не з'являється нізвідки, а швидкі гроші тут і зараз обов'язково обертаються глибокою кризою завтра і післязавтра. Зачекати результатів реформ? Ні, це занадто, нам треба все вже та зараз. Дуже схоже на поведінку дитини — чи дорослого інфантила. На жаль, поки не прийде розуміння, що без довготривалих реформ прірва буде тільки глибшати український виборець знову поставить галочку навпроти прізвища найбільш галасливого популіста.