Вождізм у медіасфері: чому справа Савіка Шустера – не привід для галасу

Савіку Шустеру заборонили працювати в Україні! Як можна так відноситись до журналістів! Усе це помста за показане на ток-шоу! Так бурхливо реагує український інтернет з приводу подій навколо журналіста Шустера. Однак за всіма цими гаслами не видно дещо інше. Справжньої кримінальної справи на 13 мільйонів гривень, що була відкрита ще у жовтні 2015 року.

Згідно закону, кожен іноземець мусить надати документи, після вивчення який відділ по роботі з іноземцями може надати дозвіл на працю в Україні. Інакших варіантів немає. За словами представників київського відділу оформлення таких дозволів, шановний журналіст з невідомої причини не повідомив про кримінальну справу. Отож, надав недостовірні відомості про себе. Відповідно, відомство має повне право не продовжувати такій особі право перебування в нашій державі.

Як і будь-кому іншому – з Гондурасу він приїхав, з Канади чи з Італії. Оскільки пан журналіст – громадянин Канади (а кажуть, що й Італії також), усі дії державних установ щодо нього підкоряються встановленому порядку. В жодному разі інакше. Бо ж один з головних виявів демократичного суспільства – це рівнозначне відношення до всіх. Ти можеш бути відомим політиком, журналістом, ведучим чи водієм тролейбуса у провінційному містечку. Державні установи мають діяти абсолютно однаково у всіх перелічених випадках.

Однак деяких патріотів це чомусь не влаштовує. Саме тому вони влаштовують галасливий крик з приводу заборони на роботу в Україні. Мовляв, це наступ на свободу слова! Є інформація, що й сам Савік Шустер оголосив голодування. При всій повазі, жодних паралелей зі справою Савченко в Росії тут провести неможливо. Бо й масштаб події, чесно кажучи, неспівставний.

Та й якщо факт порушення закону (у розрізі ухиляння від сплати податків) поки що не доведений, то факт подання недостовірних відомостей – ось він. Дії відомства цілком правильні – якби у подібній справі звинувачували маловідомого бізнесмена з будь-якої країні світу, в українській медіасфері панувала б тиша. Або ж не менш голосне схвалення – мовляв, нарешті когось мають затримати за несплату податків.

Шановні, то час уже визначитись – ми живемо за правилами цивілізованого суспільства чи знову створюємо собі кумирів, азартно наступаючі на ті ж самі граблі вождізму, що й найближчі сусіди. Тільки у медіасфері.