Мерові не пахне: чи смердить громадська вбиральня біля міськради в Дубно?

Схоже, у багатьох провінційних населених пунктів Рівненщини (та й загалом України) є дві тісно пов'язані між собою проблеми: відсутність нормальних громадських туалетів та наявність подекуди старих туалетів радянського зразка, які вже років зо 20-30 зовсім ніхто не прибирає. У ставленні до цих «пам'ятників» радянської епохи населення ділиться на дві категорії: перші кажуть, мовляв, хай будуть хоч якісь туалети, щоб люди в кущі не ходили і рідне місто на відхоже місце не перетворювали, а інші виступають за знесення старих туалетів через сморід, який вони розповсюджують.

Минулого тижня інформаційний сайт dubno.com.ua опублікував дуже цікаву новину про те, як дубенська міська влада мужньо зносить присутність «ароматного» туалету радянського зразка у безпосередній близькості до споруди міськради і навіть не скаржиться. Власне, звернули увагу журналістів на ту вбиральню не народні обранці або чиновники, а звичайні громадяни. 58-річна жителька Дубна Людмила Іванівна пожалілася, що пройти повз цей туалет в 35-градусну спеку просто неможливо: мовляв, навіть за 50 метрів від вбиральні відчувається жахливий сморід, а всередину ризикне зайти хіба що справжній сміливець. І якраз таки в 50 метрах від того туалету знаходиться Дубенський замок, куди приїжджає чимало туристів. Хіба ж не соромно туристичному місту зустрічати гостей такими ароматами?

А от дубенські депутати, приїжджаючи на сесії міської ради, спокійнісінько паркуються всього в 20 метрах від того туалету і жодного дискомфорту не відчувають. У чому тут загадка?

Вирішили тоді журналісти сходити до міського голови Василя Антонюка і з'ясувати, чи йому, бува, від того туалету не смердить і як взагалі працюється в безпосередній близькості від такої «спадщини» радянської доби. Мер Дубна виявився міцним горішком: розповів, що про наявність вбиральні знає – більше того, навіть сам інколи її відвідує!

Антонюк запевняє, що туалет біля міськради – це зовсім не мінус, а навпаки великий плюс. Нагадав історію її появи: в радянські часи у мешканців приватних будинків, розташованих біля міської ради, не було туалетів – от і звели тоді цю вбиральню для них.

Так, зараз туалет дійсно не перебуває на балансі жодної організації, але це неправда, що за ним не доглядають: два роки тому проводився ремонт вбиральні, а прибирають її двірники КП «Дубноводоканал».

Антонюк заявив, що проблему з наявності туалету поруч із міськрадою роздмухують колишні представники Партії регіонів перед виборами. Мовляв, щойно вибори пройдуть, як одразу ж усім перестане смердіти від того туалету. Антонюк навіть знає, як взагалі спливла тема цієї вбиральні в Інтернеті: користувачі обговорювали відсутність туалетів на дубенських ринках – ні радянська влада, ні влада незалежної України так жодною вбиральнею ці громадські місця не обладнали. А куди ж ходити за потреби продавцям та відвідувачам ринків? І тоді хтось у відповідь виставив фото туалету біля міської ради. Ось так до нього й привернули увагу. Чи є сенс зараз руйнувати вбиральню радянського зразка, питання, скоріше, риторичне. Зрозуміло, що влада не знайде коштів відразу ж оперативно збудувати їй заміну та регулярно проводити прибирання в новому туалеті. А це значить, що міський голова та всі інші, хто відвідував цю вбиральню, змушені будуть шукати кущики для справляння природних потреб, що точно не зробить Дубно чистішим.

Схожий приклад спостерігаємо в Рівному: була в парку імені Тараса Шевченка громадська вбиральня радянських часів – так, не найчистіша та найгарніша в світі, але хоч якась була. А потім її просто закрили, Хомко обіцяв нову збудувати. У результаті замість старої вбиральні по 50 копійок аж тільки у травні 2015 року були встановлені нові біотуалети по 3 гривні. Де до цього справляли природні потреби діти, що гуляють тут з батьками, та молодь, яка п'є багато пива, можна здогадатися – парк великий, кущів вистачає. Тож, може, слід задуматися: що цінніше для міста – чистота чи заробіток у вигляді 3 грн, зібраних із найбільш сумлінних громадян, яким совість не дозволяє скористатися кущиками? Чому за кордоном навіть найменші містечка з населенням у кілька тисяч можуть дозволити собі встановити біля історичних місць абсолютно безкоштовні вбиральні для туристів, чистенькі, з білим туалетним папером?

Чому в Рівному чи Дубно на вулицях немає жодного пристойного безкоштовного біотуалету – хай навіть без того паперу? Очевидно, влада вважає, що приємні запахи з кущів не повинні турбувати громадян, і сама їх не відчуває – пахне тільки виборами.